Лист ФСС з ТВП N 04-29-794 від 21.04.2010 р. щодо особливостей надання допомоги по тимчасовій непрацездатності-Профі Вінс
logo
Українська (UA)Російський(RU)

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

від 21.04.2010 р. N 04-29-794

Розглянувши звернення, в межах компетенції, повідомляємо, що згідно зі ст. 35 Закону України від 18.01.2001 р. N 2240 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами_ зумовленими похованням" (далі - Закон N 2240) у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічному (основній або додатковій) відпустці, допомога по тимчасовій непрацездатності надається в порядку і розмірах, встановлених цим Законом. При цьому відповідно до ст. 11 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку переноситься на інший період або продовжується.

Законодавством у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, термін давності для призначення і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця не встановлений. Отже, для відмови застрахованій особі в призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за умови надання їм листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, з причин несвоєчасного звернення за вказаним посібником немає підстав.

У разі, якщо працівник повідомив про непрацездатності у період знаходження в щорічному основному або додатковій відпустці через тривалий час (кілька місяців) і представив за місцем роботи листок непрацездатності, виданий йому в установленому порядку, такий листок непрацездатності підлягає оплаті. У такому разі коректування звітності по коштах Фонду здійснюється страхувальником згідно з Порядком виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.12 .2003 р. N 123.

Відповідно до п. 6 ст. 35 Закону N 2240 допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом у віці до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в даний час в щорічному (основній або додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону N 2240 особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш ніж на 75 календарних днів протягом календарного року.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, матеріального забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок N 1266) для осіб, які працювали (працюють) на підприємствах, в організаціях, робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва відповідно до Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року N 278, за розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, береться 12 календарних місяців поспіль (з першого до першого числа), що передують місяцю , в якому настав страховий випадок. Для застрахованих осіб, які працюють на умовах трудового договору (безстрокового або термінового) і робота яких не пов'язана із сезонним характером виробництва, розрахунковим періодом є останні 6 календарних місяців (з 1 до 1 числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Період, за який виплачується допомога з тимчасової непрацездатності зазначеної категорії працівників, визначений у ст. 2 Закону України від 11.01.2001 р. N 2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", згідно з якою допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оскільки в наведеному прикладі робота кочегара не відноситься до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, особі, виконуючому обов'язки кочегара, при настанні страхового випадку в період роботи (тимчасової непрацездатності, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві) допомога з тимчасової непрацездатності виплачується згідно із зазначеною вище ст. 2 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Згідно зі ст. 37 Закону N 2240 допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам , що мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх замінює і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, постраждалим від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України" Про жертви нацистських переслідувань ", донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України" Про донорство крові та її компонентів ".

Згідно з п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. N 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Записи в трудовій книжці про трудову діяльність підтверджують трудовий стаж працівника, який не завжди відповідає його страхового стажу.

Згідно зі ст. 7 Закону N 2240 страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. У страховій стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій всіх видів. У страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до набрання чинності даного Закону в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Періоди перебування застрахованої особи у відпустках без збереження заробітної плати, передбачених Законом України "Про відпустки", до страхового стажу не зараховуються.

З урахуванням того що персоніфікованого обліку застрахованих осіб за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, немає, може виникнути необхідність у підтвердженні страхового стажу застрахованої особи для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, підтвердженням страхового стажу застрахованої особи крім трудової книжки є довідки з попередніх місць роботи працівника про заробітну плату, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також документи (листки непрацездатності, відомості про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності та пологах з вказівкою періодів, за які надавалися страхові виплати, накази про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довідки про періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і т. п.), що підтверджують періоди, в протягом яких застрахованою особою страхові внески не сплачувалися, але які відповідно до Закону N 2240 зараховуються до страхового стажу.

У деяких випадках підтвердженням страхового стажу можуть бути довідки Пенсійного фонду України про заробіток (дохід), з якого сплачувалися пенсійні внески згідно з даними системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу або податкових органів про заробітну плату платника податку з доходів фізичних осіб. Зазначені довідки надаються Пенсійним фондом України та податковими органами на вимогу платника пенсійних внесків і платника податків відповідно.

Відповідно до положень Порядку N 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата застрахованої особи для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Період, коли застрахована особа працювала та сплачувала (за нього сплачували) страхові внески на попередньому місці роботи, в розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, не враховується, в тому числі у разі, коли відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України працівник був переведений на останнє основне місце роботи.

У той же час повідомляємо, що зазначені у зверненні питання трудового законодавства, зокрема, питання, що стосуються правовідносин між найманим працівником і роботодавцем,відносяться до компетенції Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю.

Заступник директора

Є. Буринський

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 

МЕНЮ

Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» N 2629-VIII

Податковий кодекс України N 2755-VI

Таблиця відповідності видів порушень норм законів типам повідомлень-рішень, які складаються при застосуванні відповідних штрафних санкцій

Календар бухгалтера

Червень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30