logo
Українська (UA)Російський(RU)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 01.10.2010 р. N 20634/7/10-2017/3658

Про надання інформації щодо рішень судів касаційної інстанції, прийнятих на користь органів ДПС, пов'язаних з операціями у сфері ЗЕД

Державна податкова адміністрація України відповідно до пункту 13.1.1 Плану основних питань економічної та контрольної роботи Державної податкової адміністрації України на 2010 рік, затвердженого наказом ДПА України від 25.02.2010 р. N 111, підпункту 2.1.8 Положення про Юридичний департамент ДПА України, затвердженого наказом ДПА України від 22.02.2008 р. N 106 (зі змінами), з метою формування доказової бази під час здійснення контрольно-перевірочної роботи, супроводження справ у судах, підвищення кваліфікації працівників органів ДПС та використання позитивного досвіду надає узагальнену інформацію щодо рішень судів касаційної інстанції, прийнятих на користь органів ДПС, пов'язаних з операціями у сфері ЗЕД.

Заступник Голови

В. Маліков

Додаток

Узагальнена інформація щодо рішень судів касаційної інстанції, прийнятих на користь органів ДПС, пов'язаних з операціями у сфері ЗЕД

1. Нарахування штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД (підстави для несплати штрафних санкцій)

Законом України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон N 185/94-ВР), встановлено обов'язковість надходження виручки (грошова форма розрахунків) за експортовану продукцію в законодавчо встановлені терміни та відповідальність у разі її ненадходження у встановлені строки.

У разі наявності належним чином оформлених документів припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 24.03.99 р. N 136 (лист НБУ від 23.06.99 р. N 18-211/1872-5495).

У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону N 185/94-ВР, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону N 185/94-ВР, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону N 185/94-ВР, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Отже, виходячи з норм Закону підставою для ненарахування пені за порушення термінів розрахунків, передбачених статтями 1 і 2 Закону N 185/94-ВР, може бути тільки надходження валютної виручки експортеру в повному обсязі на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, або рішення суду про задоволення позову резидента України.

Крім того, Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 136, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631, не встановлено моменту припинення застосування штрафних санкцій до резидента у разі неможливості одержання резидентом виручки чи продукції від іноземного партнера за укладеними контрактами.

Враховуючи викладене, пеня за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 Закону N 185/94-ВР, нараховується без обмежень до моменту надходження валютної виручки по експортному контракту, або надходження товару по імпортному контракту (лист Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) від 19.08.2005 р. N 8014/6/23-5315).

Позиція Верховного Суду України з даного питання, визначена, зокрема в постанові від 27.04.2004 р., а саме судом зазначено, що у разі прийняття арбітражним судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст. 2 Закону N 185/94-ВР, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Рішенням арбітражного суду м. Москви від 16.04.2002 р. у задоволенні позову про стягнення 362556 руб. із нерезидента - підприємця Г. позивачу відмовлено.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону N 185/94-ВР, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Оскільки згідно із Законом N 185/94-ВР пеня за порушення 90-денного строку надходження валютної виручки застосовується до резидента незалежно від причин, з яких цей строк було порушено, висновок суду касаційної інстанції про обґрунтоване застосування штрафних санкцій ДПІ до підприємства на підставі Закону N 185/94-ВР є правильним.

У постанові від 21.04.2009 р. по справі N 46/387-А Вищий адміністративний суд України, підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив, що Закон N 185/94-ВР передбачає єдину підставу для звільнення від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки, а саме: прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатись як підстава для звільнення від нарахування пені, включаючи випадки добровільної сплати боргу нерезидентом, в тому числі після порушення судом справи за позовом резидента. В такому випадку пеня повинна нараховуватись з моменту виникнення прострочення та до моменту погашення боргу.

Разом із тим укладення сторонами і затвердження судом мирової угоди у справі після повного погашення боргу нерезидента згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (сплата коштів, виконання зобов'язань поставки товарів чи послуг тощо) на момент затвердження судом відповідної угоди за своїми правовими наслідками дорівнює постановленню і виконанню рішення про задоволення позовних вимог. При цьому на підставі частини четвертої статті 4 Закону N 185/94-ВР пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

При розгляді справи N 6/161 Вищий адміністративний суд України (ухвала від 19.02.2009 р.) зазначив, що позивач звернувся 10.10.2004 р. з позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з ВАТ 1 заборгованості за відвантажену продукцію та пені.

10.11.2004 р. позивачем було відізвано вказану позовну заяву у зв’язку з погашенням нерезидентом суми заборгованості.

Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України 11.11.2004 р. прийнято постанову про припинення провадження у справі.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку стосовно того, що звільнення від сплати пені позивачем було б можливим у разі прийняття рішення Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позовних вимог, а у даному випадку пеня підлягає сплаті незалежно від підстав, з яких провадження припинено.

Слід наголосити, що Вищий адміністративний суд України в листі від 17.03.2009 р. N 359/13/13-09, зазначив, що Закон N 185/94-ВР передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Виходячи з наведеного врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Зазначене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.

При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом. Наведене випливає з приписів частини третьої статті 4 Закону N 185/94-ВР, яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки чи поставки імпортного товару з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі.

Зазначене положення Закону поширюється також і на випадки припинення провадження у справі у зв’язку із затвердженням господарським судом мирової угоди (пункт 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) або припинення арбітражного розгляду внаслідок укладення сторонами мирової угоди з постановленням арбітражного рішення на узгоджених умовах (стаття 30 Закону України від 24 лютого 1994 року N 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж").

2. Щодо визначення строків застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері ЗЕД (стаття 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України)

Згідно статті 250 ГК України передбачено нарахування адміністративно-господарських санкцій протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Верховним Судом України (постанова від 25.03.2008 р. за позовом ВАТ 2 до СДПІ 3) при розгляді справи зазначено, що Вищий адміністративний суд України неправильно застосував статтю 250 ГК України, і помилково вирішив, що податковий орган пропустив встановлений ГК України річний строк для застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки не врахував, що вчинене платником порушення правил здійснення господарської діяльності є триваючим.

3. Щодо застосування штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів

При застосуванні штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері ЗЕД під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Вищий адміністративний суду України, зазначає наступне.

Закон України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII), яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, не регулює порядок декларування валютних цінностей та не встановлює пільг стосовно виконання вимог нормативних актів, які зобов'язують підприємство здійснювати декларування валютних цінностей, котрі знаходяться за межами території України.

Порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно Закону N 2343-XII не зазначені у Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" як підстави для невиконання вимог цього Декрету та інших нормативних актів, які регулюють зовнішньоекономічні відносини.

Відповідно до статей 14 та 15 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 1251-XII), пеня та штрафні санкції за порушення вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності не відносяться до загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), тому на них не розповсюджується мораторій, дія якого стосується зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (постанова ВАСУ від 31.05.2007 у справі N 37/59(К-6694/06) за позовом ВАТ 4 до ДПІ 5).

Крім того, виходячи із приписів статті 1, частини 4 статті 12 Закону N 2343-XII мораторій вводиться на задоволення вимог конкурсних кредиторів і суть його полягає у зупиненні виконання боржником перед такими кредиторами грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів.

У даних правовідносинах позивач виступає кредитором нерезидентів, який зобов'язаний у випадку перевищення терміну надходження валютної виручки від нерезидентів, встановленого статті 1 Закону N 185/94-ВР, отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України. За умови порушення терміну надходження валютної виручки та за відсутності відповідної ліцензії Національного банку України до резидента застосовується відповідальність, встановлена статтею 4 Закону N 185/94-ВР, у вигляді пені, яка є адміністративно-господарською санкцією у розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Отже, норми Закону N 2343-XII не поширюються на спірні відносини, а відповідно мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє позивача від покладених на нього статтею 1 Закону N 185/94-ВР обов'язків та не позбавляє податковий орган права застосовувати відповідальність, визначену статтею 4 Закону N 185/94-ВР (ухвала ВАСУ від 28.01.2009 р у справі N А23/352(К-6910/07) за позовом ВАТ 6 до ОДПІ 7).

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

МЕНЮ

Проект Закону «Про Державний бюджет України на 2018 рік» N 7000

Закон «Про Державний бюджет України на 2017 рік» N 1801-VIII

Податковий кодекс України N 2755-VI

Таблиця відповідності видів порушень норм законів типам повідомлень-рішень, які складаються при застосуванні відповідних штрафних санкцій

Календар бухгалтера

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3