Лист ДПАУ N 12299/6/17-0716 від 18.11.2010 р-Профі Вінс
logo
Українська (UA)Російський(RU)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 18.11.2010 р. N 12299/6/17-0716

(Витяг)

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. N 889 (далі - Закон N 889). Зазначений підпункт включає перелік підстав, наявність яких у фізичної особи дає їй можливість визначити себе резидентом України.

Так, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889 встановлено, що з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа - резидент відповідно до цього підпункту - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Згідно з Цивільним кодексом України (ст. 29) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. N 1382-IV (далі - Закон N 1382) вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати. Місцем проживання фізичної особи Законом N 1382 визначено адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Відповідно до ст. 6 Закону N 1382 іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. При цьому згідно із ст. 3 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документа із зазначенням адреси житла та внесення цих даних у реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Також пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889 передбачено, що у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону N 889 податковий (звітний) період - це проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Податковий (звітний) рік розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року. Враховуючи те, що у платників податку (як резидентів, так і нерезидентів), оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на його користь протягом звітного податкового періоду, а також наведені норми Закону N 1382, статус резидента України визначається виключно в межах звітного податкового (календарного) року.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону N 1382).

Також відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889 достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи. Однак, враховуючи те, що Закон N 889 не містить порядку самостійного визначення фізичною особого місця проживання на території України, а також те, що визначення терміну "основне місце проживання" взагалі відсутнє у законодавстві України, при виконанні цієї норми Закону N 889 слід керуватися нормами іншого спеціального та/або загального цивільного законодавства (зокрема, зазначеного вище).

Видана іноземцю на підставі Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 р. N 2491-III посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні. Закон N 889 не містить норм щодо автоматичного набрання іноземцями статусу резидента України та не надає податковому агенту права та/або не покладає на нього обов'язок щодо визначення резидентського статусу фізичної особи - платника податку.

Якщо фізична особа - іноземець самостійно вирішує визначити себе резидентом України у поточному році, вона має подати письмову заяву до податкового органу за місцем її проживання в Україні (за місцем податкової адреси) з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб у звітному податковому році. Для зручності платникам податку - іноземцям пропонується оформлювати заяву до податкового органу за примірною формою, наведеною у наказі ДПА України "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" від 05.10.2004 р N 581 (далі - наказ N 581). Всі зазначені в заяві дані мають бути документально підтверджені копіями відповідних документів.

Про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем статусу резидента України орган державної податкової служби видає письмове повідомлення за формою, наведеною у наказі N 581, в якому зазначає податковий період (місяць),з якого іноземець самостійно (згідно із його заявою) визначив себе резидентом України.

Заступник Голови

С. Лекарь

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 

МЕНЮ

Проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» N 4000 від 14.09.2020 р.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» N 294-IX від 14.11.2019 р.

Податковий кодекс України N 2755-VI

Таблиця відповідності видів порушень норм законів типам повідомлень-рішень, які складаються при застосуванні відповідних штрафних санкцій

Календар бухгалтера

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 1 2 3 4