logo
Українська (UA)Російський(RU)

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 26.07.2010 р. N 2650/0/10-10/13

На виконання доручення Прем'єр-міністра України М. Азарова від 15.07.2010 р. N 43065/1/1-10 Міністерство праці та соціальної політики України розглянуло в межах компетенції звернення щодо неузгодженості в чинному законодавстві норм, що стосуються працюючих жінок, які мають дітей, і повідомляє.

Частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Тобто у разі надання робітницею, яка в установленому порядку була попереджена про наступне звільнення (пункт перший частина перша статті 40 КЗпП України), укладення з медичної установи про необхідність домашнього догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку роботодавець не може звільнити таку жінку в силу статті 184 КЗпП України.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, або одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Що стосується надання соціального додаткової відпустки одиноким матерям, то визначення "одинока мати" наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України " Про відпустки ".

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, виховує і містить дитину самостійно.

Оскільки пункт 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки" визначає одиноку матір як виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.

Отже, право на додаткову відпустку мають наступні самотні матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).

Якщо жінка дійсно є самотньою матір'ю, тобто не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за її вказівкою, або вдовою, то вона має право на вищевказаний відпустку.

Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці, жінці, яка виховує дитину без батька, у тому числі і жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитини, і жінці, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена, оскільки батько в дитини є й у багатьох випадках спілкується з ним і бере участь у вихованні.

Більше того, стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 158 Сімейного кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від нього.

У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків з виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Тому для підтвердження права на зазначену відпустку у даному випадку роботодавцю повинен бути пред'явлений будь офіційно складене, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема, такими документами, наприклад, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-який інший комісією , створеної на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (при наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі в вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах) і т. п.

У той же час слід відзначити, що інші види відпусток, установлені для окремих категорій працівників, також надаються на підставі відповідних документів, зокрема для отримання щорічної основної відпустки працівником-інвалідом (I, II або III групи) він повинен подати роботодавцю документ, що підтверджує встановлену йому групу інвалідності; додаткової відпустки особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 і 2 категорій, - посвідчення ліквідатора; відпустки без збереження заробітної плати ветеранам праці, пенсіонерам за віком, інвалідам і т. п., соціальної відпустки жінці, яка виховує дитину-інваліда або усиновила дитину, особі, яка взяла дитину під опіку, - документ, що підтверджує відповідний факт.

За нормою статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На період перебування працівниці у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у тому числі до досягнення дитиною шестирічного віку) роботодавець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу жінки, яка перебуває у відпустці.

Отже, посаду працівниці, якій надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною посадою, оскільки на період такої відпустки за робітницею зберігається робоче місце (посаду). Тому в звіті про наявність вакантних посад на підприємстві,який представляється у центр зайнятості, дана посада не вказується.

З урахуванням вищезазначеного підняті питання врегульовані чинним законодавством і не вимагають додаткового врегулювання.

Перший заступник Міністра

Л. Дроздова

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

МЕНЮ

Законопроект «Про Державний бюджет України на 2019 рік» N 9000

Податковий кодекс України N 2755-VI

Таблиця відповідності видів порушень норм законів типам повідомлень-рішень, які складаються при застосуванні відповідних штрафних санкцій

Календар бухгалтера

Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6